“мое улюблене місто Житомир”реферат

1 Январь 0001



“мое улюблене місто Житомир”реферат

  • Житомир належить до найдавніших міст України. Ще з часів середньовіччя і до сьогодні Житомир був і є адміністративним центром регіону, а в 1918 році тут протягом кількох тижнів працював уряд Української Народної Республіки.Археологами виявлені поблизу міста поселення і кургани епохи бронзи, раннього залізного віку. В межах міста розкопано також могильники VII сторіччя та залишки староруського городища Х — XIII століть.Камінь встановлений на честь 1100-річчя з дня заснування міста. Замкова гораЗа місцевою легендою, яку записав історик ХІХ століття, священик Микола Трипольський, місто започатковано близько 884 року, і свою назву одержало від імені руського дружинника київських князів Аскольда та Діра — Житоми́ра, що нібито відмовився служити Олегу, сховався в лісах і оселився на високій скелі при злитті рік Кам’янки й Тетерева. Згодом над глибоким (близько 30 метрів) урвищем над Кам’янкою збудували дерев’яний замок (зараз на Замковій горі, у цьому місці розташований філіал обласного архіву).Відомий чеський вчений-славіст Павло Йосиф Шафарик, доводив, що древнє городище — майбутній Житомир — виникло як центр племені житичів, що входило в племінний союз древлян. Назва міста — мир житичів, як і самого племені, основним заняттям якого було хліборобство, виникла від важливої в цьому краї культури — жита, що культивується тут із незапам’ятних часів. Є свідчення про те, що в давнину навіть у центрі міста сіяли жито, ячмінь. Про місто говорили: «мир і жито», «мир житичів». Можливо також, що Житомир — це скорочена форма від слова «животомир», тобто символ мирного спокійного життя.У Житомирі, як і на всій древлянській землі в 945 році спалахнуло повстання, яке описане в Іпатіївському літописі. Незабаром, після цього древлянські землі остаточно ввійшли до складу володінь Київської Русі.Перша літописна згадка про Житомир відноситься до 1240 року, у зв’язку з походом на захід війська Батия, після розгрому Києва. Житомир, під час монголо-татарського нашестя, було цілком розорено й зруйновано. Житомир страждав від татар ще кілька разів, до XVII століття. За іншими даними, Житомир уперше згадується в літописних документах під 1392 р. у звязку із взяттям Житомирського замку великим литовським князем Гедиміном під час походу на Київ. У літописі, зокрема, сказано: “… бывше в Киеви и не всхоте покоры учинити и чолом ударите великому князу Витовту. Той же весны Витовый пойде и взя град Житомир и Вручий (Овруч)”.[2]У 1320 році житомирську фортецю захопив литовський князь Гедимін, таким чином звільнив з-під влади Золотої орди та приєднав його до складу Великого князівства Литовського. В наслідок цього почастішали набіги татар, і місцеве населення будувало оборонні спорудження з підземними ходами, залишки яких знаходять ще й досі.У 1399 році золотоординський хан Єдигей розгромив військо литовського князя Витовта, захопив і розграбував Житомир. За словами літописця, «…без меры много зла сотвориша» набіг кримських татар у 1469 році. Вщент зруйнували місто орди хана Менгли-Гирея в 1482 році.У 1444 році Житомир одержав магдебурзьке право. Місто поступово росло, будувалося, розвивалися ремесла, торгівля. Його центром і самим значним спорудженням був замок. У 40-х рр. XVI століття він був перемурований і укріплений за проектом місцевого зодчого Семена Бабинського. Його товсті стіни були оточені оборонним ровом, заповненим водою. Після Люблінської унії 1569 року Житомир потраплив під владу польських магнатів.В 1594—1596 роках спалахнуло народне повстання під керівництвом Северіна Наливайко і Григорія Лободи, житомиряни хоробро боролися в селянсько-козацьких загонах. Визвольна війна українського народу проти польсько-шляхецького панування, яку очолив Богдан Хмельницький, викликала новий підйом народного руху. У 1648 році військо Богдана Хмельницького штурмом узяло житомирський замок, а в 1651 році на північній околиці Житомира козацькі загони Івана Богуна розбили 17-тисячну армію польського князя Четвертинського. Шляхта обрала Житомир місцем судової розправи з повстанцями. У селі Кодня, біля Житомира, було страчено біля трьох тисяч учасників повстання. На одному із курганів, де поховані загиблі, встановлений пам’ятний знак. Після цих трагічних подій з’явилося «побажання» найлютішим ворогам: «А щоб тебе свята Кодня не промайнула…»






Українська мова

Комментарии закрыты.