Напишите пожалуйста мини сочинение рассуждение на тему “Яким я уявляю майбутнє України”

1 Январь 0001



напишите пожалуйста мини сочинение рассуждение на тему “Яким я уявляю майбутнє України”


  • Дорога моя ненько! Рідна Україно! Квітучий неповторний
    краю… Моє серце, душа, душа моя переповнюються великою Любов’ю до тебе,
    до твоїх безмежних лісів і степів, до унікальної неповторної
    архітектури, до народу, талановитого і щедрого, люб’язного й
    доброзичливого, добропорядного і чесного… Паралельно з любов’ю
    вживається в мені тривога. Чим вона викликана? Можливо, тим, що за
    політичними амбіціями наші «державні мужі» забули про свій люд?! А може,
    тим, що сьогодні втрачено ідеали, знизився рівень духовності, поваги
    до людини, зокрема старшого покоління?! Усе частіше на екранах
    телевізорів ми бачимо старенькі обличчя наших дідусів і бабусь, що
    захищали рідну землю в далекому 1941-1945 роках, відбудовували державу
    після страхітливих воєнних років, ставили її на ноги, бо безмежно
    бажали й дбали про своє майбутнє й життя своїх дітей…
    і що ж ми маємо? Сміхотворно з уст депутатів Верховної Ради звучать
    слова про підвищення пенсій, про пільги. Хотілося б дізнатися, чи є у
    них свої матері й батьки, як вони живуть, чи задоволені 500 гривнями, за
    які можна прохарчуватися днів 10. А далі що?
    Вибач, дорога моя матусю, за таку відвертість. Проте я переконала,
    що мовчати сьогодні не треба. Необхідно кожному з нас визначитися, що
    зробити для того, щоб Україна стала могутньою державою. Я подумки
    звертаюсь до тих, для кого життя існує лише у формі гривні чи долара.
    Схаменіться, філософія життя так, що кожному з нас визначено не такий
    вже й довгий час перебування на землі.
    Це істина, яка не потребує доказів. То, може, ви отямитеся й будете
    працювати на державу, щоб забезпечити її майбуття. Згадайте своїх
    пращурів. Вони були працьовитими людьми, любили землю, й вона
    відповідала їм сторицею. А коли треба було боронити її, забували про
    все: брали в руки граблі, коси, а то й просто каміння й грудьми
    відстоювали незалежність, щоб забезпечити своїм внукам і правнукам
    щасливе життя.
    А ви, олігархи, грошові мішки, чи забезпечите майбуття своїм
    нащадкам. Ви, мабуть, переконані в тому, що гроші — найбільша сила на
    землі. Ні, шановні панове! Гроші — то тимчасове щастя. А ось духовність —
    то вічне. Принижуючи одне одного, брешучи одне одному й народові в
    цілому, ви нагадуєте мені загнаного вовка. Я не заздрю вам, а співчуваю.
    Ви втратили мораль, духовність. І якщо ви й надалі проторюватиме
    грошові стежки, то про яке майбуття рідного краю може йти мова.
    Однак я не песиміст. Переконана, що грошовий перерозподіл
    закінчиться незабаром. Переможе здоровий глузд. Ми зрозуміємо, що рухає
    життя духовність. І тоді розквітне наш рідний край.










Українська мова

Комментарии закрыты.