Які шляхи збереження природи ви бачите? за твором “незатребуваний геній вернадського”

1 Январь 0001



які шляхи збереження природи ви бачите?(за твором “незатребуваний геній вернадського”)

  •  Завдання полягає в підготовці до вирішення управлінських завдань, у формуванні екологічного мислення, здатного до адекватно-справжньому відображенню глибоких зв’язків у системі людина-природа, до проникнення в закономірності розвитку цієї системи, до виявлення умов та шляхів її гармонійного розвитку та функціонування.Екологічна проблема – це одна з глобальних проблем сучасності. Вона не має кордонів, як не знають їх забруднення атмосфери і Світового океану і інші наслідки екологічної кризи. Сліди ДДТ свого часу знаходили в Антарктиді у тамтешніх аборигенів пінгвінів, викиди підприємств Шотландії і Рура випадали кислотними дощами в Норвегії і Швеції, а луна Чорнобиля відгукнулося не тільки на Україні, в Білорусії і ряді областей РРФСР, але і в Польщі, Угорщини, Чехословаччини .Але звідси випливає, що екологізація не лише виробництва, а й інших сфер життя суспільства, подолання дессонанса і досягнення гармонії у відносинах суспільства і природи вимагає об’єднання зусиль усіх країн і народів. На цій ділянці особливо важливо подолання будь-яких форм державного, національного, класового і всякого іншого егоїзму задля реалізації загальнолюдських цінностей, в ім’я здоров’я нашого спільного дому – планети Земля, в ім’я виживання головного жителя цього будинку – людини і разом з ним і всього живого. Усвідомлення цього простого факту вже дає про себе знати в діяльності різних міжнародних організацій, у численних міжнародних угодах з проблем екології, у все більш широкому поширенні руху зелених, в тому, нарешті, що 1993 буде відзначений спеціальною сесією ООН, присвяченої проблемам екології.Екологічна проблема за своїм змістом та утримання багатовимірна, але найважливішим, якщо не головним, виміром в ній є екологічне забезпечення життя людства та збереження біосфери.Вище вже йшла мова про те, як потрясіння, позначаються на місці існування все більшого числа видів тварин і рослин, приводять до таких змін ключових для їх життя параметрів цього середовища, які виходять за допустимі межі, і ці види виявляються назавжди викресленими з книги життя.І навряд чи допустимо легковажне ставлення до того, що факти такого роду стають все більш частими. Справа не тільки в тому, що ми теж належимо до царства живого, і, якщо будемо лише бездумно фіксувати загибель все нових видів тварин і рослин, черга може дійти і до нас. Потрібно бачити, крім цього, що ставлення суспільства і природи має не тільки чисто утилітарну, але й моральну і естетичну боку. Збереження миру живого, тих, кого С. Єсенін дуже точно позначив як наших менших братів, – це сьогодні моральний борг людства, винного в руйнівних наслідки свого впливу на природне середовище.Іншими словами, дбати слід не про збереження “середовища проживання “для благополуччя людини, тобто заради чисто егоїстичної мети, якої в принципі можна і поступитися заради інших егоїстичних же цілей (що найчастіше і робиться), а про виконання головного призначення людини – про збереження життя на Землі як унікальної колиски живого в нашій частини Всесвіту.Усвідомлення цієї місії дозволило б не тільки затвердити екофільную стратегію економічних і соціальних перетворень, але і зробило б людське існування більше осмисленим.Задача полягає в тому, щоб реалізувати глибоку екологію, тобто відновити колишню єднання людини з його біотичних оточенням, а екологічне благополуччя в тому чи іншому регіоні вимірювати не тільки тим, наскільки природні параметри сприятливі для людини, але і тим , наскільки вони хороші і для біоценозів цього регіону. Людство не зможе вижити інакше, як здійснюючи постійну діяльність по збереженню різноманітності живого, реалізуючи на практиці те, що великий гуманіст Альберт Швайцер образно назвав “благоговінням перед життям”.У цьому власне і полягає сенс перетворення біосфери в ноосферу, у сферу розуму. Сам термін ноосфера, тобто сфера розуму (від древнегреч. НПУ. – Розум), був введений в обіг в 2о-х роках французьким ученим Леруа, а поглибили сенс цього поняття Тейяр де Шарден і В. Вернадський.Відзначаючи, що в світі почала діяти космічна і геологічна сила, В. І. Вернадський підкреслював, що ця сила є розум людини, його організуюча воля як істоти суспільної. Ця сила і покликана забезпечити еволюцію біосфери в ноосферу.Суть думки В. І. Вернадського зводиться до того, що необхідний діалог розуму і природи, що тільки розумне розвиток суспільства, що забезпечує не тільки збереження, але і цілеспрямоване розвиток біосфери, здатне тим самим забезпечити і його власне гармо
    нійний розвиток. Сьогодні абсолютно зрозуміло, що майбутнє як людства, так і живої природи мислимо лише у формі ноосфери, і залежить воно від того, наскільки успішно реалізується в доступній для огляду перспективі перехід біосфери в ноосферу.








Українська мова

Комментарии закрыты.